Україна, 2016 рік, 25 років незалежності. Минуло два роки з часу, коли в країні повстав Майдан, розпочались протести і потім розгорнулась повномасштабна війна, яку натомість досі йменують антитерористичною операцією. За два роки країна понесла великі жертви, адже практично щоденно ми отримуємо звістки про загибель когось із рідних, знайомих чи невідомих нам людей. Тіла загиблих героїв натовп зустрічає навколішки зі сльозами. Їм влаштовують пишні похорони та встановлюють потім пам’ятні знаки. Але їм від цього вже “ні холодно, ні жарко”, бо вони вже не тут.

Однак тут, на Землі,  залишається багато інших, скалічених фізично та морально, але живих. Людей, які воювали, втрачали здоров’я, які дивились в очі смерті, які ховали друзів та знову йшли у бій, захищаючи нас із вами та даруючи нам можливість жити безтурботним життям тут. Їх дуже багато і вони потребують того, щоб про тих пам’ятали. Але сьогодні, на жаль, складається враження, що в нас пам’ятають та шанують лише мертвих героїв.

Трускавець, 21.12.2015 року. Санаторій “Женева”. Сюди бійців АТО скеровують по путівках із соцзахисту. Причому атовців сюди скерували вже на третину більше, ніж може розмістити в себе сам заклад. Це повідомили нам самі атовці, які тут проживають. Комусь пощасливилось жити тут, когось (хто не вліз у рукавичку під іменем “Женева”) “перекинули” на проживання у “Кристал”. Чому рукавичку?.. Бо тут намагаються втиснути якомога більше людей на метр квадратний площі. За словами атовців, які проживають тут, їх поселили 4-ьох в одномісний номер (!), заклавши його додатковими диванчиками та розкладними кріслами. В інших ситуація зовсім не краща. Ті, котрі по волі обставин змушені були жити в “Кристалі”, взагалі шоковані існуючими тут умовами. Учасник АТО Володимир, до прикладу, вже змінив два номери, сподіваючись знайти кращі умови, однак всюди одне і те ж. Облуплена потріскана стеля, грибок у ванній-туалеті, відсутність нормального душу, заклеєні старі вікна, які легко продуває вітер та ще й міні-ліжка, на яких чоловікові вміститись нереально.

photo_5346

Харчує всіх атовців “Женева”. Однак мова зовсім не йде про те різноманітне меню шведського столу, яке існує тут. Хлопці харчуються в окремому крилі закладу і меню тут, за їхніми словами, дуже бідне. Порції маленькі, антисанітарія, годинні черги, які потрібно простояти, щоб отримати свій обід. “На минулому тижні два дні зовсім не було хліба. Переважають каші і то порції малі. Їсти іноді приходиться на коридорі чи в спортзалі, бо столові не вміщують такої кількості людей. А тих декілька працівниць кухні не можуть дати собі раду з людьми, – зізнається дружина атовця, – Нам сьогодні сказали виселитись до 12:00, а в нас поїзд пізно ввечері. І нікого не цікавить, куди нам протягом більшої половини дня подітися”.

“Нікому із нас на руки ніяких путівок не дали. Я хотів би бачити, що в них вказано(вартість, процедури, які входять в путівку), але всім давали з соцзахисту лише листочки з написаною від руки адресою “Женеви” та номером телефону Андрія Юрківа, з яким треба було все узгоджувати. Я коли приїхав, подзвонив, виявилося, що місця немає, тому опинився тут в “Кристалі”. Ми з хлопцями пробували тоді щось протестувати, але Юрків вийшов нас заспокоювати, сказав, що все буде добре. Мені ще дуже його фраза запам’яталась “Тут багато людей відпочиває, є іноземці. Ви хлопці хіба іноземців не чіпайте, з Криму, з Донбасу…” . Неприємно було це чути. Як так можна говорити?..” – шокований атовець Володимир.

В тих путівках, які надані атовцям, не включена жодна медична допомога, жодні обстеження. Безплатним для хлопців є лише консультації з психологом. “В мене хворий шлунок, я хотів проконсультуватись з лікарем, щоб знати, як правильно пити Нафтусю, але виявилось, що консультація від 100 гривень коштує. Так само і всі інші процедури платні” – розповідає Володимир. Хлопці мають можливість ходити в басейн у “Женеві”, але тут їм також зробили обмеження до 15:00, бо “потім відпочиваючі туди ходять” і їх вже не впускають. “Складається враження, що до нас, не як до людей ставляться. Їсти туди ми майже кілометр ходимо, всюди якісь обмеження. Держава мала перерахувати санаторіям мільйони гривень, а де вони? Чи їх знову “відмили”, адже це не відпочинок”.

Деякі бійці повтікали геть, так і недочекавшись закінчення терміну путівки. “Хіба це відпочинок? Стояти в чергах за їжею, жити в порослих грибком кімнатах та митись в жахливих душових…” Хтось знаходиться тут та терпить ті умови, які йому надали, хоча, направду, не розуміє, чому з ними поступають саме так.

10660423_996469487065270_544021957_n 12386516_996469490398603_668173412_n

Ось так в нас приймають на ребілітацію бійців АТО: невпорядковано, будь-як, не дбаючи про те, чи буде їм добре та чи отримають вони необхідний відпочинок та оздоровлення. Це робиться лише для “галочки”, щоб потім похвалитись тим, скільки атовців “оздоровили”. Натомість, навряд чи хтось із цих хлопців отримає тут хоч крапельку реабілітації, адже ті умови, в які вони потрапили лише додають їм психологічних травм. Їх зараз не шанують, їх просто принижують цим. І навряд чи хтось із високопосадовців чи директорів цих санаторіїв задумується над тим, що вони роблять сьогодні з живими героями…

Ніна ФЕДЬКО

Facebook Comments
About Author: Fedko Nina