Кожен раз, коли ми обираємо депутатів у міську/обласну раду, ми лише надіємось на їх добру волю і бажання працювати для громади. Тому що, насправді, нам нічого невідомо, що вони там роблять і як голосують, хто з них, які пропозиції вносить і що найголовніше, хто з них конкретно за що голосує.голосування8Оскільки відсутня будь-яка система реєстрації персональних голосувань, всі рішення приймаються більшістю і в протоколах голосувань написано, що за таке то питання проголосувала більшість від складу ради. І коли приходиться виясняти хто з депутатів підтримав рішення, яке непотрібно громаді, то всі депутати кажуть « я якраз був серед тих хто не голосував, або голосував проти», а способу це перевірити не існує, оскільки в протоколі голосувань буде написано:

28 – ЗА
10 – ПРОТИ
4 – УТРИМАЛОСЬ
4 – НЕ ГОЛОСУВАЛИ
і ніякої прив’язки до прізвища немає, тому, що це не передбачено регламентом ради, ще й до того всього відсутня відео зйомка чи фото фіксація того, хто і як піднімає руки.

голосування9

ПРОБЛЕМА:
Проблема є в тому, що відсутня політична відповідальності за прийняті рішення. Тобто, як погано не працював депутат в раді, які б погані рішення депутати приймали про це і так ніхто не довідається. І депутат швидше усього, знову попаде в раду на наступних виборах. Виявляється ми зобов’язані виконувати прийняті рішення в раді, а ми ніколи не знатимемо, хто конкретно відповідальний за прийняття таких рішень. Проаналізувавши ситуацію на місцях (обласні ради, міські ради, селищні ради), ми побачимо в більшості цих рад відсутність будь-якої інформації, щодо персоніфікації голосувань тих чи інших депутатів, оскільки у більшості рішень не фіксується поіменно, хто і як голосував, а тому ми не можемо ідентифікувати хто конкретно з депутатів відповідальний за прийняття тих чи інших рішень. Окрім того, як показує практика, ключові рішення приймає лічильна комісія, а не депутати, так як вони не можуть фізично правльно підрахувати скільки учасників підняли руки і така практика немає нічого спільного з демократією чи відкритістю та прозорістю. Такий безлад з прийняттям рішень призводить до того, що немає інформації про депутатів, а також кого потрібно похвалити, а кого критикувати, що зазвичай призводить до консервації таких рад і знаходження у них постійно одних і тих самих лиць, оскільки відсутні механізми контролю за діяльністю депутатів і на чергових виборах з однаковим успіхом у них приймають участь ті, хто вже кілька років працював не для інтересів громади\крав,дерибанив (а отже має ресурси для проведення передвиборчої кампанії – збудує майданчик, зремонтує двері, сходи, допоможе потребуючим, надрукує багато реклами, купить ефір на радіо, поширить газету)..

ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ:
Персоніфіковане поіменне голосування – це така процедура голосування, дотримання якої дозволяє ідентифікувати персональне рішення кожного голосуючого під час не таємного голосування навіть після тривалого часу від моменту голосування.

Вибори до парламенту показали, що інформація про діяльність депутатів у верховній раді дозволяє людям більш прагматично підходити до вибору своїх представників у парламенті. Тобто публікація інформації про відвідуваність тих чи інших депутатів сесій, інформація про те як і за що вони голосували дозволяє кількісно і якісно оцінювати роботу депутата. А отже, як наслідок таких оцінок, парламент оновився на 75%. І є надія, що у кращу сторону.

Метою всеукраїнської кампанії «За персоніфікацію голосувань» (За поіменні голосування в радах) є інформування суспільства про необхідність ідентифікації кожного голосування поіменно, а також лобіювання внесення змін у ЗУ «Про місцеве самоврядування» ст.59 п.2, які б дозволяли персоніфікувати кожне голосування окрім таємних, що призведе до впровадження на законодавчому рівні обов’язковості фіксації інформації про персональні-поіменні голосування в радах будь-яких рівнів. В ідеалі це має бути прийняте положення «про порядок проведення голосування та підрахунку результатів цих голосувань у радах всіх рівнів», або зобов’язання всі голосування окрім таємних проводити поіменно.
Окрім цього є важливим визначення у законі самого поняття голосування, способу його проведення та порядку підрахунку результатів голосування.
До прийняття змін щодо обов’язковості поімених голосувань у ЗУ «Про місцеве самоврядування» ми пропонуємо вносити зміни в регламенти рад де зазначати обов’язковими поіменними всі голосування окрім таємних. А де дозволяють кошти там впроваджувати електронну систему голосувань.
Терміни:
Голосування – це спосіб прийняття рішення групою людей (зборами, електоратом), при якому загальна думка формулюється шляхом підрахунку голосів членів групи. Як правило перед голосуванням проходить обговорення. Альтернативними формами прийняття рішення є вироблення консенсусу або жеребкування.
У демократичній системі, голосування проводиться при виборах посадових осіб і при прийнятті рішень, що стосуються громади.
Голосування може бути відкритим або таємним.

При відкритому голосуванні не приховується, як проголосував той чи інший учасник. Є різні способи відкритого голосування від зборів учасників у приміщенні чи на відкритому повітрі, до голосування з використанням інтернету або з використанням інформаційних систем типу «Рада» або «Віче» – так зване електронне голосування. Недоліком відкритого голосування є те, що таке голосування без поіменної фіксації голосуючих створює ілюзію відкритості, а за всіма рішеннями неможливо побачити персональну участь голосуючих, оскільки там будуть лише загальні цифри (наприклад: ЗА-26, Утрималось-2, Проти-0 ). Цим «недоліком» масово користуються нечесні політики і переважно за такими «відкритими» голосуваннями приховані продажі комунального та земельного ресурсів чи привілегії по оподаткуванню для окремих бізнесів.

При таємному голосуванні, вживаються заходи, щоб інформація про те хто і як голосував була недоступна. Тим самим виключається можливість будь-якого контролю за волевиявленням виборця або тиску на нього. Це необхідно для захисту від переслідування тих, хто проголосували «неправильно». Для таємного голосування необхідні спеціальні приміщення і пристосування (наприклад, виборча дільниця, обладнаний кабінками для заповнення бюлетеня та урнами для голосування). При оцінці результатів голосування підраховуються голоси. У багатьох видах голосування кожен учасник має один голос, проте можливі й інші варіанти.

Обов’язковість голосування
У більшості країн прийняття участі в голосуванні – особиста справа кожного. Існують, однак, країни (Австралія, Бельгія, Бразилія), в яких голосування на виборах до органів державної влади обов’язково. Те, що в країні проводиться голосування, не означає, що така країна автоматично є демократичною. У деяких країнах кандидати призначаються заздалегідь, і конкурентів на виборах немає.
P.S.
Оскільки у нас є представницька демократія, то роблячи доручення на представлення наших інтересів у радах, ми вправі знати яким чином і під яким рішенням наш представник дав згоду чи навпаки незгоду. Усі голосування окрім поіменних і таємних, це не є видом представництва, а лише рішення лічильних комісій.

Хто бажає долучитись до всеукраїнської кампанії «За персоніфікацію та поіменні голосування в радах» від Руху добровольців «Простір свободи» доучайтесь до групи

у фейсбуці: www.facebook.com/groups/PersonalNameVote/
в контактах: vk.com/perosonalvote
або на сайтах grabovsky.com.ua,

http://dobrovol.org/project/13/  чи телефонуйте: 0633990888

Автор:Святослав Грабовський

Facebook Comments
About Author: online