Ось вже більш як 20 років ми маємо незалежну Україну. Ми позиціонуємо себе, як сильна та непереможна нація, як нація багатостраждальна. Це все дійсно так, ми страждали і далі страждаємо, в той час як багато країн вже давно піднялись і живуть повноцінним життям та процвітають економічно.

У чому ж причина наших з вами страждань та негараздів? Це при тому, що Україна є багатою буквально на усе: корисні копалини, природа, великі запаси прісної води, прекрасне місце розташування та талановиті люди. У чому криється причина? Можливо швидше за усе це наше розуміння та неправильний підхід до життя?

Скільки себе памятаю, завше чув і сам неодноразово говорив “влада погана”, “хабарники” та інше. Деколи відверто кажучи це стає противним та огидним і приходить прозріння, адже ми один народ і відповідальність лежить на кожному з нас.

Чи будемо ми мати хорошу владу, коли її постійно проклинають? Чи будемо ми жити краще, коли завжди говоримо, що ми живемо погано? Звісно, що ні, тому що невдоволені люди ніколи не будуть радіти життям! Проклинаючи ми йдемо проти волі Божої та відкидаємо Божі настанови. Апостол Павло писав: Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди. (1 Тимофію 2:1-4)

Чомусь намає у свідомості багатьох українців звички брати відповідальність за те, що робиться на нашій землі на себе. Завжди хтось винний, тільки не ми, не я. Говорять про тих хто бере хабарі і мовчать про тих хто їх дає (такі самі хабарники). Ворогуємо один з одним через дрібниці і не можемо разом будувати людське суспільство. Єдність це велика сила! Кожен другий не може поступитись (бо має велику гордість) іншому, щоб нести мир, а не війну. Такими методами ми нічого не змінимо. І під час того, як інші народи будуть жити у благополуччі ми будемо стогнати від самих себе та від своїх помилок.

…Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум!Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме! (Якова 4:6-10)

Ми релігійна нація, яка виконує обряди та ходить у храми, але це все у більшості випадків є показним та напуским. У той час як у серці живе ненависть та нелюбов до ближнього. І це є християнське суспільство? Зовсім ні! Це лицемірство та фарисейство! Що ми хочемо отримати, коли своїми словами, думками та діями зневажаємо Бога? Хорошу владу? Хороше життя? Хто йде проти Божих настанов ніколи не буде успішним. Прикро, що ми багато кричимо, споримо, даказуємо, щось один одному і лиш переливаємо з пустого в порожнє. А віз і нині там…

Коли вже почнемо кожен відповідати за себе і поважати один одного (незалежно від поглядів)? Коли почнемо благословляти та молитись за свою країну? Коли будем сповідувати слова благословіння та успіху у своє життя? Коли змінимо рабське мислення і зрозуміємо, що надія є тільки на Бога? Тоді коли почнемо виконувати Божі заповіді і станемо любити один одного та Бога. Все починається з покаяння перед Небесним Отцем.

Як написано: Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, руїна та злидні на їхніх дорогах, а дороги миру вони не пізнали! Нема страху Божого перед очима їхніми… (До Римлян 3:10-18)

Руслан Цехмейстер

Facebook Comments
About Author: Fedko Nina