Після відвідин Героя України Надії Савченко Дрогобича я поставив собі за мету вивчити більш детально, а хто така Надія Савченко. Згадуючи совок, радянська пропаганда завжди шукала героїв і змушувала школярів, селян і робітників наслідувати цих героїв. Для цього підлаштовували і прикрашали біографію, вигадувалися різноманітні цікаві історії з повсякденного життя. Тобто з звичайної людини «ліпили» особистість з надзвичайними рисами характеру і високоморальними вчинками.

За 25 років Україна утвердилась як самостійна незалежна держава. Але складається враження, що методи «совка» в плані пропаганди і методів пропаганди, залишились і дають плоди і в наш час.

А тепер все по порядку. Якщо уважно прочитати біографію Надії Савченко з Вікіпедії (цьому ресурсу я думаю можна довіряти), то виникає дуже багато запитань про складні відносини нашої героїні з суспільством, неоднозначне ставлення до службових обов’язків, і маса незрозумілих вчинків і роз’яснень причин їх виконання.

Пропустимо шкільні роки і перейдемо до повнолітнього життя нашої «героїні». Здобувши фах модельєра-дизайнера, протягом року навчалася на факультеті філології й масових комунікацій (спеціальність «Українська мова і література») Київського університету «Україна».  Згодом вступила за контрактом до лав Збройних сил України, службу почала в залізничних військах радисткою. Потім підписала контракт на службу в 95-й аеромобільній бригаді в Житомирі, де саме формувався перший контрактний батальйон. У 2004—2005 роках у складі українського миротворчого контингенту брала участь у місії в Іраку, де у 2004/2005 прослужила шість місяців на посаді — як стрілець третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону. Звідки була з ганьбою вивезена в Україну за систематичне порушення військової дисципліни та дії що викликали провокації з боку місцевого населення, що проявлялося незаконним знаходженням Савченко на територіях інших військових контингентів країн коаліції. Після повернення з Іраку 2005 року вступила до Харківського університету повітряних сил, на що отримала дозвіл особисто від міністра оборони України Анатолія Гриценка. Двічі її відраховували з університету з формулюванням «непридатна до вильотів як льотчик», але вона двічі поновлювалась і 2009 р. таки закінчила університет — уже не як льотчик-винищувач, а як штурман.

Які можна зробити висновки з цього абзацу? Складається враження що Надія в постійному життєвому пошуку (це літературний вислів), а по народному конфліктна, недисциплінована людина.

Продовжимо знайомитись з біографією нашої «героїні» часів Майдану і АТО. За власним зізнанням вважає, що Майдан і Антимайдан стояли за одні й ті ж ідеали. За однією з версій, була учасницею Антимайдану.

19 січня 2014 року брала участь у сутичках на Грушевського. Як демонструє відеоролик, Надія Савченко, намагалась застерегти протестувальників від кидання коктейлів Молотова у бійців спецпідрозділу «Беркут». Крім того переглянувши відеоролик виникає запитання, чому бійці спецпідрозділу «Беркут» обходять Савченко не проводячи «виховання», як інших яскравих борців проти законів Януковича.

Під час війни на сході України 2014 року, брала участь в антитерористичній операції як доброволець батальйону «Айдар». При цьому залишалася чинним офіцером ЗСУ, беручи участь в АТО в межах двох відпусток. Водночас написала рапорт на звільнення зі Збройних сил України.

Брала участь у боях біля селища Металіст під Луганськом, де, маючи табельну зброю та набої до неї, при нез’ясованих обставинах потрапила до полону терористів 17 червня. Російські ЗМІ звинуватили Надію Савченко у коректуванні вогню, що призвів до загибелі двох російських журналістів 17 червня.

Утримували її в полоні терористи батальйону «Заря». 19 червня в мережі набув поширення відеозапис, у якому вона, прикута наручниками до труби, гідно й сміливо відповідає під час допиту.

А далі починається шоу з незаконним утримуванням в полоні і судами на території РФ. По телебаченні і в ЗМІ часто підігрівали ці події, порівнюючи Надію з Жанною Дарк. Якщо відкинути емоції і аналізувати самі факти, то виникає ряд запитань:

  1. Чи іншим політв’язням дали можливість висловити свої думки;
  2. Чи могли інші політв’язні вільно одягати одяг з гербом України, чи бодай вишиту сорочку?
  3. Чи могли інші політв’язні отримати таких професійних і дорогих адвокатів?

Ми достеменно не знаємо і напевно не будемо знати підкилимних торгів за полонену Савченко. Правда все одно розкриється. Архіви не горять. В результаті обміну героя України на двох грушників РФ, які не воювали і не вбивали в Україні, ми отримали зовсім іншу Надію Савченко. А може ту саму, тільки вона ховалася за «правильними» справами.

Кажуть від любові до ненависті один крок. В нашому випадку після ув’язнення  Надія Савченко отримала дуже багато негативу. Надто багато було роздано авансів, а результат нульовий.

Задаю запитання чому і спробую відповісти.

  1. Телебачення і ЗМІ формували «великого героя» а українці вчасно «зняли рожеві окуляри» і зрозуміли що їх обманюють;
  2. Неоднозначні висловлювання про колаборантів не добавили плюсів в її образ борця за Україну;
  3. Часті «прогулянки» в ОРДЛО дали більше запитань, ніж результатів від цих поїздок.

В мене особисто складається враження, що всі її дії відбуваються по сценарію, написаному десь «за поребриком». А так, як стратеги з імперії останнім часом почали багато помилятися, Надія Савченко все більше «фальшивить» з роллю борця за незалежність України  від нащадків Батия.

Ігор Білик

Facebook Comments
Tags:
About Author: Fedko Nina