Говорити, що Дрогобич ізольоване від загальноукраїнських процесів місто не доводиться. Та складна ситуація, зокрема в освіті, культурі, яку маємо, та повсюдна, з метастазами корупція, торкнулася й нашого міста. Однак відомо й те, що Дрогобич у багатьох моментах – місто специфічне й відмінне навіть від багатьох сусідніх, «найбільш дивне в Галичині» – пише Дрогобицька інтернет-газета “Майдан”
В нас куди не глянь – все так, ніби зупинилося багато що в своєму розвитку. Й не бачить проблем або зовсім сліпий, або наша влада…

Ось приміром, одним із широкомасштабних мистецьких  заходів (їх у нас не так уже багато відбувається» впродовж років був Міжнародний конкурс юних піаністів імені Василя Барвінського, що його проводять у місті що п’ять років від 1998 року.

Черговий мав би бути наступного, 2018, у рік свого 20-річчя. Та от доля його сьогодні під великим жирним знаком запитання. Як це може бути – запитає хтось. Невже непотрібний  нам захід, котрий неабияк промує місто, на який приїздять люди не лише з ближньої Європи, а й навіть з Китаю? Виглядає, що так. Адже нещодавно з роботи за надуманим приводом звільнено з роботи директора й засновника міжнародного Конкурсу, багатолітнього сумлінного викладача Дрогобицького державного музучилища імені Барвінського Євгена Лемеха, котрий працював тут понад сорок років.

Нам доводилося свого часу писати, про нездоровий мікроклімат в цій учельні в часи попереднього директора Миколи Ластовецького, котрий два роки тому через хабар і скандал довкола цього був усунутий з посади (щоправда, нині знову, вже як викладач, далі «сіє розумне й добре вкупі з вічним). До речі, сплатив колишній директор тодів штраф у 17 тисяч гривень,  а вже наприкінці року отримав…  винагороду за підсумками року й … компенсацію за невикористані (?) відпустки в сумі понад сто тися гривень.

Керівництво змінилося, прийшов молодий директор. І здавалося, що всі негативні аспекти життя училища, цькування «не своїх», незручних – у минулому.

Та не так склалося, як гадалося. Старі методи так укорінилися, що й справді нагадують метастази при онкологічній недузі..

Нове керівництво просто здійснило певний «перерозподіл» «сфер впливу»  й так само оточило себе відданими, слухняними, які не бачать ні підлабузництва, ні порушень фінансової дисципліни, ні багатьох інших проблем.

Ну а незгідних з тим, як живе училище (там все, як і було, хіба керівництво інше) позбуваються. Так нещодавно «спровадили» на пенсію одного з кращих викладачів ударних інструментів Тараса Петрушака, якого це вимушене звільнення призвело до шпиталю з інсультом. Зараз взялися за піаніста Олександра Райнігера та декого інших: намагаються перевести на іншу викладацьку категорію, роздають догани тощо…

Власне так сталося і з Євгеном Лемехом, котрого звільнили за… прогули. Хоча є свідки того, що був на роботі і працював зі студентами того дня, коли його, буцім то, не було на роботі…

Причина ж банальна: пан Євген і за Ластовецького, й за нинішнього керівнитцва вголос говорив про проблеми в навчальному закладі, про корупцію тощо. А ще свого часу кандидував на посаду директора й був іншого разу довіреною особою кандидата на посаду керівника музучилищі імені Барвінського викладача Романа Кабала, котрого цькували за часів попереднього керівництва й продовжують це й сьогодні.

Євген Лемех незадовго до нинішнього звільнення очолював відділ навчально-виробничої  практики. Викладач звернувся до суду й виграв його. Та потім все ж відмовився від посади, адже, як сам стверджує, «працювати в майбутньому з такими людьми я  не можу. Я б не відчував цього комфорту і радості в роботі, яку я дуже любив. Написав заяву, що хочу працювати на посаді  простого викладача».

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Сьогодні ж пан Лемех знову по захист своїх прав звернувся до суду і, як кажуть адвокати, має всі шанси виграти й цей суд, адже звільнений не справедливо.

Нам вдалося отримати копію відкритого листа, з яким дрогобицький музикант-педагог звернувся до начальника обласного департаменту з питань культури, національностей та релігій Христини Береговської, у якому він виклав не лише історію свого звільнення, а й «стосунків» з керівництвом училища. Й зі звернення видно, що й справді не все гаразд у колись славетному навчальному закладі, з якого вийшло чимало справді визначних музикантів.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Ось  декілька цитат з документа.

«Загальний стаж моєї роботи в цьому  закладі складає 41 рік. Ціла династія Лемехів вчилася в цьому музичному закладі. Мій покійний брат, Роман Лемех Роман, закінчив це училище. Батько був першим студентом цього музичного закладу в 1945 році. Багато моїх випускників вчилися в мене і  закінчили вищі музичні навчальні заклади».

«Сам я  – засновник й організатор у Дрогобичі конкурсу юних піаністів імені  В.Барвінського, який дійшов до рівня міжнародного, єдиного в Галичині. Конкурс було засновано в 1998 році. Він пройшов усі  етапи від Обласного, Галицького, Всеукраїнського аж до Міжнародного. Водночас мною створено Благодійний фонд цього конкурсу».

Навчальний заклад не просто вирішив позбутися непокірного викладача, а й навіть позбутися конкурсу свого патрона, видатного композитора, чиє ім’я носить музичне училище нашого міста: «Після мого звільнення з мого класу винесли емблему конкурсу ім. В.Барвінського в невідомому мені напрямку. За сталінських часів у 40-роках у Львові спалили всі твори В.Барвінського, а в Дрогобичі нині хочуть знищити конкурс його пам’яті. Цікаво‽». Ще й як. Бо не встигли зачинитися за «опальним» педагогом двері, як у його класі, де залишалися деякі матеріали Конкурсу, було замінено замки, а черговим заборонено пускати Євгена Лемеха до класу.

На завершення вже відверто засуджує Євген Лемех те, що нині коїться в музучилищі й чого так уперто не помічає влада: «Ця рутина, яка панує в нашому закладі, не має меж. Брехня, фальш, корупція, страх – це все те, що є в нашому училищі сьогодні. Я вже  писав, що не дай Боже прийдуть до влади не професіонали, люди без відповідного стажу керівної роботи, освіти та високої  культури – порядку не буде. За свою багаторічну працю я нагороджений грамотами Міністерства культури України, управлінням культури Львівської облдержадміністрації, відділом культури та мистецтв виконавчих органів  Дрогобицької міської Ради. Не мав жодної  догани, та зауважень – лише самі подяки. Так, я виступив свого часу проти корупції, яка є в нашому училищі, протестував проти несправедливого преміювання колективу.

І настала  розплата – мене почали переслідувати, попереджувати, й результат не змусив  себе довго чекати. Не один я такий.

Ось багатолітній викладач Т.С. Петрушак., якого довели до інсульту,  відлежав в лікарні, відняло йому праву сторону. Є й інші викладачі, яких переслідують, й незаконно цькують. Я так само двічі відлежав в лікарні з діагнозом “гіпертонічний криз″  після їхніх цькувань, принижень, вигадок  та брехні.

Я добровільно пішов з посади, з якої  вони хотіли звільнити мене вже давно. Та  далі почалися переслідування, перевірки перебування мене на роботі. Незаконно винесли  мені дві догани, й пообіцяли ще й ″ п’яту та шосту ″,  сміючись мені в очі. І свого досягли, але якою ціною ‽!

І ще про фаховість нашого керівника-директора. Я, коли ще  був  заступником директора з навчально-виробничої роботи, відвідав цілу низку музичних училищ – Львівське, Івано-Франківське, Тернопільське, Волинське, Київське, по обміну досвідом, але щоби першим заступником директора (завучем) був викладач інформатики без  фахової освіти ніде  не бачив. Таку посаду повинен очолювати професіонал – викладач авторитетний, музикант який вміє вислухати (зробити аналіз уроку, дати рекомендації, практичні та методичні поради як викладачу так і студенту. А тут що виходить? Невже ми такі бідні й убогі, що не маємо достойного кандидата на таку посаду‽ Писати можна багато. Та хочу, щоб Ви мене зрозуміли правильно…..»

Справа, мабуть, не в одному нинішньому позивачеві до суду через незаконне звільнення з посади викладача Дрогобицького музичного училища імені Барвінського, а в загальній атмосфері в навчальному закладі, який потребує змін, адже  з усього видно, що училище зупинилося в своєму розвиткові й, дай Боже, щоби його хвороба була виліковною.

Для цього й місту й владі треба пильніше придивитися до того, що зараз відбувається в училищі, й, звісно, також максимум зусиль докласти, щоби конкурс імені Барвінського все ж відбувся наступного року. Єдине чого б не мало бути – щоби в разі підтримки нашими владцями з мерії престижного заходу не перетворили вони  його (а вміють вони це надто добре) в черговий інструмент власного піару.

Також, мабуть, не зайвою була б увага громадськості й зокрема Координаційної ради блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини до ситуації в Дрогобицькому музучилищі й до Міжнародного конкурсу юних піаністів імені Барвінського, який сьогодні опинився під загрозою існування.

Джерело – Дрогобицька інтернет-газета “Майдан”, світлини – архів видання

Facebook Comments
Tags:
About Author: Fedko Nina

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *