Вернісаж, що минулої п’ятниці відбувся у Любліні в авторській ґалереї Пйотра Луц’яна (відкрито її торік у жовтні старанням та за сприяння Фундації «Бережімо спадщину» («Chrońmy dzidzictwo») та Артура Дерлікевича, зібрав величезну кількість зацікавлених глядачів – і просто поціновувачів beaux-arts і шанувальників молодої талановитої мисткині Анни Савіцкої.

Були на виставці також гості з України та Болгарії, пощастило побувати на святі живопису й нам, авторам репортажу.

IMG_4288

Авторка, народжена в Казахстані, де тоді працював в польській амбасаді її батько, мешкає нині з батьками в Луцьку.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Малювати почала лише шість років тому, й уже не уявляє себе без пензля барва. Анна – вихованка студії «П’ятерня» знаної волинської художниці Тетяни Мялковської. Й за короткий час пройшла шлях свого становлення, й люблінський вернісаж став уже п’ятим публічним показом робіт напрочуд дивовижної, яскравої малярки, чиї роботи сповненні світла, світла, любови.

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

“Закохані”

Ось що свого часу сказала про неї її педагог (а нині  – й подруга), куратор вернісажу Тетяна Мялковська: «Анна – молода художниця, котра народилася в Казахстані, дитинство якої минало в Варшаві, рання юність проходила у Львові, а формування особистості відбулося на Волині  в. Луцьку.

Виховується Анна в родині батьків, для котрих феномен Пограниччя завжди був архетипом. Життя складалося так, що родина змушена була змінювати міста і країни. Змінювалися люди, оточення та уподобання. Та завжди близькими для Анни були тварини, котрі мандрували з нею та коні, котрі асоціювалися з самими мандрами. В ранньому дитинстві мати помічала, що її дитина звертає увагу на яскраві і красиві речі, потім старається замалювати і запам’ятати їх. Коли дочка підросла і потрапила до Луцька, тоді познайомилася з митцями і стала малювати спочатку невпевнено, невміло і ніби нерішуче, але несамовитими кольорами і в гармонійній композиції. Потрапивши у студію до професійних художників, Анна розпочала більш впевнено працювати пензлем. Неначе джазова музика, котра на слух видається хаотичною та далеко не академічною, а насправді настільки досконала, багата і глибока, що дозволяє собі відійти від канонів, так і малярство Анни будується на хаотичних мазках, незрозумілих і не зовсім логічних елементах, котрі створюють повний букет гармонійного звучання симфонічної композиції кольору. «
У відкритті виставки, організованої Фундацією «Бережімо спадщину» та Ґалереєю Пйотра Луц’яна взяли участь професор Католицького університету в Любліні Стефан Савіцкій, знаний маляр і скульптор, учасник Міжнародних фестивалів Шульца в Любліні професор Анджей-Марія Відельські, директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі доцент віра Меньок, художник Бартломей Міхаловскі, теж відомий у Дрогобичі, голова Волинської обласної Спілки художників Володимир Марчук, малярка з Луцька Гали на Черниш, люблінянка Леокадія Луц’ян, дрогобицький фотомайстер Ігор Фецяк, актор театру «Альтер» Ігор Стахнів, заслужений журналіст України, головний редактор «Волинської ґазети» Володимир Данилюк, знана в Польщі та Україні громадська діячка Ольга Зінчук, відомий філолог,  редактор і  перекладачка з французької Анна Абрамовіч і чимало інших знаних гостей…

Звісно ж, на урочистості були й щасливі батьки малярки Кшиштоф та Ілона Савіцкі й тітка Анни Альона, котра нині теж мешкає в Луцьку…

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Пйотр Луц’ян коротко розповів про Ґалерею, яка є однією з наймолодших у місті інспірації Любліні й представив художницю, чия творчість набуває і в Польщі, й в Україні дедалі більшого розголосу.

Відтак про творчість художниці говорив професор Анджей Марія Відельські, котрий високо оцінив живопис Анни й підкреслив її вміння працювати з кольором, про її дивовижні, справді особливі,  автопортрети, про зображення тварин, котрих так любить малювати Аня. Головним ж назвав метр відкритість малярки до світу й до людей, чим передовсім і вирізняються роботи, презентовані на вернісажі. Недаремно ж виставка має назву «Так бачу світ» («Tak widzę świat»).

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Говорила про свою вихованку й Тетяна Мялковська. Й, коли бачиш, як захоплена вона Анною, як оцінює її мистецтво, мимоволі згадуєш творчу долю Амедео Модільяні: справді у кожного справжнього мистця має бути свій Леопольд Зборовскі. Ось що зокрема сказала Тетяна Мялковська: «Анна відкрила в собі неймовірний талант відчуття надтонких емоційних потреб людей та інших дітей. Ця людина має в собі Божий дар радіти життю, бути відкритою і правдивою, дивувати оточуючих своєю справжністю і нагадувати нам хто ми є насправді і якими нам пасує бути. За допомогою картин Анни можна знайти ще одну пару очей і потрапити в справжній світ, повний мрій і любові, щастя і бажань, та побачити оточення під іншим кутом, при іншому освітленні і в інший час, стати духовно наповненим, багатшим та емоційно більш насиченим».

Світлина від Леоніда Ґольберґ.

Після завершення урочистості, як годиться, був невеликий почастунок для тих, хто прийшов привітати молоду мисткиню з її черговим успіхом, який  організували невтомні власники ресторану «Hades-Szeroka” (вельми популярної і в  дрогобичан люблінської кнайпи), члени Товриства «Фестиваль Бруно Шульца» Ельжбєта та Лєх Цваліни.

А вже після презентації Анна Савіцка та Тетяна Мялковська поїхали в Карпати, де відбудеться черговий пленер для дітей, що навчаються малярству, й для учасників АТО. Й цього разу Анна не лише учасниця цього пленеру, а й разом зі своєю педагогом та опікункою в мистецтві навчатиме основам мистецтва тих, хто повернувся зі Східного фронту.

Ґалерея ж готується до наступної виставки, й небавом прийматиме дрогобичанина Олександра Максимова з його малярськими роботами.

Леонід ҐОЛЬБЕРҐ, Андрій ЮРКЕВИЧ, газета “Майдан”
Фото Л. Ґольберґа

Facebook Comments
Tags:
About Author: Fedko Nina

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *