Цей юнак мріє про кар’єру футболіста у всесвітньовідомих клубах, самореалізацію та успіх. Він – Генріх Матис. Хлопцю лише 9 років, але його цілеспрямованості та працелюбству вже можна позаздрити.

Коли питаєш його, відколи він марить великим футболом, з посмішкою відповідає – років з трьох, відколи себе пам’ятає. Генріх багато займається та має певні досягнення. Зараз грає в дитячому клубі «Динамік». Йому пощастило потрапити в італійський спортивний табір, там на нього звернули увагу та запросили на оглядини до Італії».

Кажуть, італійську мову можна «ковтнути зі шматком піци».

Виявилось, що піцу юному футболісту не можна, тож італійську доведеться вчити. Італійські тренери вимагають від своїх підопічних дотримуватись спеціальної дієти, тому вчити мову Генріху доведеться самостійно. «Це ще якесь радянське стереотипне мислення, що спортсмен – обов’язково тугодум. Сучасні футболісти володіють кількома мовами», – говорить Роман Матис, батько Генріха. «Після двох поїздок до Італії він рахує до 15, розуміє настанови тренерів. У пригоді стали заняття англійською, які допомогли хлопцю за кордоном порозумітись з однолітками» – додає батько. «Зате, можна пасту», – не без радості, видає Генріх.

Єдине, за що переживав Генріх, як його приймуть. За власну гру був спокійним.

Найцікавішою пригодою в Італії для хлопця стало тренування другого дня: «У перший день я адаптовувався, а на другий день уже тренувався. Дуже сподобалось, що до мене поставились як до рідного». Розповів юнак і про відмінності між українськими та італійськими тренерами. Каже, що українські – жорсткіші та дають настанови перед і безпосередньо під час гри. Італійські ж повчають лише перед змаганням, багато підбадьорюють, але під час гри не втручаються, дають можливість самому вирішувати. Генріх зауважує, що зазвичай користується підказками тренерів лише тоді, коли не впевнений у своїх рішеннях. У інших же випадках користується власною інтуїцією. Можливо тому юний футболіст так добре відчуває гру. Окрім тренувань в Італії юнак зіграв в одному товариському матчі, забив 2 м’ячі та показав, що справді багато вартий.

«Там є діти, які вже у 16 років коштують 5 мільйонів. А є й такі, які тренуються на комерційній основі», – відповідає батько Генріх на питання про перспективність таких поїздок. Син на жартівливе питання, що ж головне: великий футбол чи гроші, відповідає – звісно футбол, і трохи поміркувавши, додає: за який платять хороші гроші.

У спорті як і у житті, варто знати, куди рухатись. Інакше можна заблукати.

«Ми жили в Ліворно. Одного разу сіли не на той автобус і заїхали аж в Пізу. Нас це не засмутило. Це теж була пригода», – каже Генріх. Єдиний негаразд, що його може чітко визначити хлопець, швидке повернення додому, навіть попри те, що сумував за мамою та братом. «Там є гарні футбольні поля. Три. Маленьке і два великих. На штучних полях трава суха і в дощ, можна тренуватись. Я хочу, щоб у Трускавці був ще кращий стадіон», – вболіває Генріх за місто.

«В Італії є хлопчик з Чернівців, займається вже 2 роки. Його батьки роблять все заради того, щоб їхній син досяг успіху. Дитина дуже перспективна. Є й інші юнаки з України. Ми от з Генріхом домовились, що коли він стане славетним футболістом, візьме мене на роботу», – сміється Роман Матис. Проте, згодом, вже абсолютно серйозно говорить, що бачить Трускавець концептуально спортивною Меккою. Детально зупиняється на футболі: «У нас є діти з високим потенціалом. Вони можуть досягнути висот як в Україні, так і за кордоном. Наприклад, італійці, які займаються скаутингом(підбором перспективних дітей), готові співпрацювати з нами. У місті лише не вистачає хорошого поля, зараз Генріх їздить на тренування в Борислав. Проте, Трускавець активно розвивається, я вірю, що поле буде».

Сьогодні батьки думають над тим, як виробити сину необхідні документи.

Вже влітку Генріх знову вирушить в Італію. Цього разу він візьме участь у комерційному міжнародному турнірі, гратиме за Ліворно. Хлопчині вже подарували форму команди та брендові атрибути. На питання, чи не заважає старт його професійної кар’єри засвоювати шкільну програму, обидва Матиси одночасно відповідають, що ні. Пропуски звісно бувають, але Генріх чесно зізнається, що не виконав домашнє завдання лише раз, та й то ще в другому класі.

Юним футболістам-початківцям, аби досягти успіху, Генріх дуже скромно радить багато тренуватись, нічого не боятись і впевнено йти до своєї мети. Адже відомо, що мрії збуваються, особливо, якщо над їх здійсненням багато працювати.

Спілкувалась Тетяна Вінницька

Facebook Comments
Tags:
About Author: Fedko Nina