Колись популярна, потім заборонена, сьогодні – на самому піку модних тенденцій. Такою є українська вишиванка – одяг, який впродовж багатьох років зберігає та передає генетичний код нашого народу від покоління до покоління.

Минають роки, змінюється мода, смаки та погляди людей на вбрання, а вишивані мотиви набувають все нових обрисів в наших гардеробах. Дизайнери продумують колекції одягу з елементами вишивки, будівлі прикрашають гігантськими «вишиваними» муралами, ба навіть тату-вишиванки зараз в моді.

Вишивка переживала різні періоди в нашій історії. Були часи піднесення та популярності, були періоди заборон та цькувань. Цей одяг пройшов довгу історію, він йшов у ногу з нашим народом, вбираючи в себе радості та печалі, біди та труднощі, які виносила наша нація, кров’ю виборюючи свою незалежність та свободу. Все це вилилось у ньому – вишитому візерунку, що прикрашає зараз одяг кожного, хто гордий вважати себе українцем.

В третю неділю травня українці відзначають Міжнародний день вишиванки – свято, що має на меті збереження українських цінностей, популяризація їх серед населення. Жодних обов’язкових заходів воно не передбачає, крім одягання вишиванки, однак з року в рік молодь придумує все нові святкування, флеш-моби та інші заходи, що роблять цей день ще більш цікавим та особливим.

В Україні загалом, та й зокрема на Дрогобиччині та в курортному Трускавці в цей день пройшло чимало цікавих заходів. Навчальні заклади, комунальні, державні установи, навіть приватні санаторно-курортні заклади підтримали традицію святкування цього дня, вдягали вишиванки, влаштовували флеш-моби з виконанням гімну та робили фото у вишиванках, якими буквально рясніли соціальні мережі в цей день.

Цікаво, що відзначення Дня вишиванки в Україні розпочалось з 2006 року. Ідея започаткування такого свята належить студентці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича  Лесі Воронюк, яку підштовхнув до цього дрес-код Ігоря Житарюка – він щоденно вдягав вишиванку. Згодом студенти цього ж університету обрали день та прийшли на навчання у вишиваному вбранні. Їх підтримали і викладачі. Вже наступного року університет повноцінно відзначив день вишиванки, ще через рік до заходу долучились практично всі навчальні заклади різних міст України. Так свято розрослось до національного рівня, згодом його підтримала діаспора, тож День української вишиванки став Міжнародним святом.

Та, відколи вишиванки стали настільки доступними та поширеними в суспільстві, поступово почала стиратись їхня історична та етнічна цінність, почав забуватись їх символізм і більшість людей, якщо і вдягає вишите вбрання, навряд чи зуміє сьогодні пояснити значення того, чи іншого візерунку на ньому, символіку кольорів, присутніх у вишивці. А все тому, що вдягати вишиванку зараз модно, стильно та красиво і ніхто вже не переймається значенням орнаменту, як і історією самого вбрання. А дарма – бо раз ми маємо такий національний одяг і відзначаємо день вишиванки – мусимо знати про неї більше.

Дещо з історії.

Історичні факти свідчать про те, що вишитий одяг існував на території нашої країни дуже давно. Археологічні розкопки показали, що вишите вбрання було присутнє ще в часи енеоліту. Відомий історик Геродот писав про те, що вишивкою був прикрашений свого часу одяг стародавніх скіфів.

Користувались популярністю вишиті орнаменти і серед наших козаків. Козацькі вишиванки шилися шовком з додаванням золотої та срібної нитки. Схожі сорочки в козацьку добу носили міщани і купці. Шиття шовком, золотом та сріблом, гарусом символізувало рослинні форми орнаменту. Вишивання шовком, срібною та золотою ниткою було характерне і для княжих часів.

Даниною моді вишиване вбрання стало на 20-30х рр. минулого століття, в добу НЕПу та Українізації. Тоді, в УСРР вишитий одяг вдягали в якості урочистого святкового строю і партійні керівники і пересічні люди. Хоч тоді вишите вбрання більше нагадувало сільські косоворотки (чоловічі сорочки навипуск), мода на них протрималась майже до Другої світової війни.

В березні 1953 року задля масового виробництва на основі народної чоловічої сорочки було розроблено три типи сорочок: «українка» (з відкладним коміром, одноколірною вишивкою або в поєднанні двох-трьох відтінків одного кольору), «гуцулка» (з багатоколірним геометричним візерунком, в якому переважав червоний колір) та «чумачка» (з вишитою пазухою та низеньким комірцем-стійкою).

Друге піднесення популярності вишитих сорочок припало на роки керівництва РС Микитою Хрущовим (1953-1964). Хрущов не приховував своєї любові до українських вишиванок, часто-густо з’являвся на публіці саме в них. Тоді вишиванка навіть набула рис офіційно-ділового вбрання.

Однак, в так званий період «застою» (1970-1980-ті рр) вишиванка стала різко дисидентським одягом. Її вдягали лише патріотично-налаштовані українці, як елемент національного символічного вбрання, часом потайки, так як на офіційному рівні її відкинули.

Загальнонаціональна популярність до вишитого вбрання повернулась з відродженням незалежності. Та навіть в час незалежної України вишиване вбрання переживало піки особливого піднесення, це було під час Помаранчевої революції, під час Революції гідності і до сьогодні. Зараз, в непростий для країни час, вишиванка на тілі – наче символ того, що український народ живий, єдиний, сильний і поки живе його національний дух, поки живуть історичні традиції, закодовані у вишитому одязі – доти його ніхто не зуміє здолати.

Вишиті сорочки, плаття, костюми з елементами вишивки бувають найрізноманітніші. Кожен український регіон мав свої орнаменти, притаманні вишитому вбранню та стилі вишивки. Однак з роками ці грані настільки стерлись та переплелись, що сучасні вишивки містять в собі елементи різних областей, кольори, візерунки яких тісно переплітаються між собою.

Цікаві факти:

  • Вишиванка з давніх давен була своєрідним оберегом для її власника. Наші предки вірили, що візерунок на вишитій сорочці оберігає людину від зла, тому й орнамент вишивали саме в таких місцях: навколо шиї, на рукавах, на подолі. А новонародженим дітям дарували вишиту сорочку при народженні – щоб оберігала від злих духів.
  • Вважалось, що вишита сорочка вбирає в себе енергетику людини, яка її вишиває. Зазвичай сорочка вишивалась жіночими руками і несла в собі сильний емоційний заряд – добра, жертовної любові, вірності. Тому важливо, щоб сорочка була вишита доброю людиною і символічно, коли для дітей, для сім’ї сорочки вишивала мама своїми руками.
  • Подейкують, що першим чоловіком, який поєднав вишиванку з класичним звичайним одягом був Іван Франко – він був першим, хто вдягнув вишиванку під піджак. Саме таким головного українського революціонера зафіксували на 20-гривневій купюрі.
  • Багато орнаментів, зокрема «соляні знаки, «колесо Юпітера», що притаманні українській вишиванці, сягають своїм корінням давніх язичницьких ритуалів і мають язичницький зміст. Однак сам символізм вишиванок давно переплівся з релігією. Зокрема в давні воєнні роки, коли чоловіків забирали з дому, жінки збирались разом в одній хаті – і довгими ночами при свічках вишивали рушники. Вони не розмовляли, а лише шили та молились. Вишитий в такий спосіб одяг та рушник вважався найкращим оберегом.
  • Традиційна вишиванка давно вийшла за рамки класичного вбрання. Сьогодні вишивка – не просто символ національної приналежності чи поглядів, це данина моді, яка потроху заполонила увесь світ. Тому все більш модно зараз одружуватись у вишитому вбранні, прикрашати своє тіло «вишитими» татуюваннями, наклеювати візерунки-вишиванки на автомобілях, застосовувати вишиту символіку всюди, де тільки можливо. Хтось може вважати це неправильним, але саме такою є новітня ера української вишиванки.

Підготувала Ніна ФЕДЬКО

Facebook Comments
About Author: Fedko Nina