Вчора, 31 травня, після важкої недуги перестало битися серце Блаженнішого Любомира (Гузара), архиєпископа-емерита УГКЦ. Україна у жалобі. Зранку у Львові вивішують траурні стрічки на державні прапори. Пропонуємо згадати наймудріші думки кардинала, якими він ділився у своїх виступах, інтерв’ю і зверненнях – повідомляє ЗІК

Що то значить – гарно молитися за Україну? Чи то ми маємо диктувати Богу, як Він має розв’язувати наші проблеми? Ні. Я думаю, так відчуваю, що ми мусимо Йому поручати з повним довір’ям, що Він провадить нас до добра, а ми повинні, сповняючи Його волю, конкретно здійснювати її в нашому і загальному житті.

Щоб бути великою країною, Україні бракує лише єдності. Наша пісня влучає в саме серце наших проблем. З одного боку, нам треба посилено молитися за єдність, а з іншого – старатися цю єдність здійснювати, спільними силами робити все можливе, маючи перед очима одну мету – суспільне благо українського народу.

Влада – це форма служіння людям. Всі ми говоримо, що влада від Бога. І дуже часто можновладці так підкріплюють своє становище – кажучи, що це від Бога. І це правда. Але вони мусять пам’ятати, що одержують владу на користь людей і на неї потрібно дивитися як на форму служіння.

Треба працювати, а не чекати, що влада щось дасть чи закордон допоможе. Людям замість заламування рук та нарікань потрібно взятися до роботи. Вони мають духовну силу. На це маємо докази – Майдан, волонтери, військо. То з неба не впало раптом, то вийшло з народу. Тільки треба працювати, а не чекати, що влада щось дасть чи закордон допоможе.

Мужчина і жінка однаково важливі в розвитку людської спільноти. Мужчина робить те, що більш йому питоме, більш йому, скажімо, підходить, жінка робить своє – то, що їй підходить. Вони себе доповняють і як один і друга належно сповняють свої завдання і спільно, то краса.

Відсутність любові, відсутність почуття, що хтось нас любить – оце є сирітство. Коли будемо щиро старатися, щоби кожна дитина в нас відчувала, що вона є люблена, …тоді справді в Україні не буде сиріт.

Мир – це коли ми створюємо позитивну атмосферу, в якій починаємо свідомо шанувати інших, любити їх, бажати і робити їм добро. Дуже важливо, аби ми бажали добра всім. Тоді мир стає дуже реальним, дійсним, без того нема миру. Мир – то не є те, що ми робимо, а те, що одержуємо від Бога. А якщо ми хочемо робити добро іншим, то ми можемо бути певні Божого благословення.

Їдьте за кордон, але повертайтеся. Не треба боятися їхати за кордон. Потрібно боятися залишитися там. Бо той, хто залишається не буде щасливим. Пам’ятайте, жити за кордоном означає бути громадянином другого класу, навіть якщо ти маєш купу грошей. Отже, не треба їхати, щоб шукати там щастя, а їхати, вчитися і привозити щось добре додому та вкорінювати це.

В Україні не чотири різні церкви, а одна поділена. Проблема єдності церкви є ані політичною, ані суспільною. Це питання релігійне. Ісус Христос установив одну церкву. Кожного разу, коли говоримо «Символ віри» кажемо: «Вірую в єдиного Бога». Але люди через гріхи поділили храм Божий. Ми говоримо, що маємо в Україні чотири церкви: три православні і одну греко-католицьку. Це не правда – у нас одна поділена. А тепер треба подумати, як повернутись до первісної єдності.

У здоровому бажанні миру ніхто не повинен відмовлятися від участі в оборони. Якщо держава думає про напад, про агресію, то вона становить небезпеку для всіх інших. Навпаки, розвиток збройних сил для захисту життя і прав своїх громадян сприяє зміцненню бажання миру, загального добра. Держава повинна піклуватися про оборону. Досвід показує, що в країнах, які піддавалися агресії, гинуло багато людей, у яких не було, чим захищатися (наприклад, від бомбардувань). Але крім жертв використання зброї, мільйони людей загинули від всякого роду національних, етнічних, релігійних і навіть мовних переслідувань.

Треба збудувати кордон, який чітко і ясно позначить: тут є ми, а ви – з другого боку, там робіть, що хочете. Якщо вони хочуть свою імперію, нехай. Але нехай нам не перешкоджають жити, нехай нам не роблять пакостей, нехай не вчиняють агресії, нехай не видумують якихось претензій, щоб зробити Україну частиною цієї імперії. Нехай нам лишать наш мир, спокій. А ми будемо будувати свою демократичну державу.

Ісус Христос сказав, яка найважливіша заповідь: любити Бога всіма силами і любити ближнього як самого себе. Коли я шаную себе як Божий твір, як Божу дитину, то я тим самим занаставлений шанувати кожну іншу людину в моїй державі, хто б вона не була. Бо вона так само, як і я, є Божа дитина. І тому любити ближнього як самого себе – то не є щось надзвичайне. Отже, церква має виховувати людей бути людьми, а люди творять громаду, нормальну державну громаду, яка нам треба.

Для українців було б великим промахом недооцінити важливість культури. Було б корисно замислитися над сучасним станом культури у суспільстві, пізнати її надбання та з’ясувати, як це духовне багатство ми можемо використати на благо народу. Оскільки саме збереження минулого та розвиток у майбутньому допоможуть нам свідомо стати одним народом.

Важливо ґрунтовно перевиховувати народ. Усі ми повинні цим вихованням займатися – держава, Церква, кожен громадянин.

Завдяки Божій благодаті, найвищій жертві невинних людей під час Революції гідності на Майдані, а сьогодні завдяки готовності українських вояків захищати права свого народу ціною життя зі зброєю в руках – ми стоїмо на порозі великого майбутнього. Нехай милостивий Господь не дозволить нам не прийняти Його благодаті!

У час болючих змін не треба боятися. Зміни болючі і у нас є упередження щодо них, але не треба боятися. Потрібно засукати рукави і працювати. Без праці нічого не станеться. Ніхто нічого нам не дасть.

Свобода – це можливість робити добро. Ми люди, і ми вільні. А це значить, що ми маємо право робити добро. Звичайно, ми можемо помилятися, але основний сенс свободи – людина не має права чинити зло. Натомість незалежність – це свобода від зовнішніх впливів. Незалежність – це не сваволя. Незалежність – це політичне поняття. Отже, у наші часи цілій державі, цілому народу випала нагода діяти задля власного блага. І відтепер людина просто зобов’язана бути творчою, патріотичною, свідомим християнином – громадянином своєї держави.

Тоталітарна система виховувала в людині поняття недовіри. Щоб ми одне одному навіть у родині не вірили. Чому? Бо як люди починають одне одному довіряти, то можуть створити контрреволюційну організацію. Якщо ж ніхто нікому не довіряє, тоді немає небезпеки. По-друге, у стосунках між людьми було багато брехні. По-третє, у людей був брак відповідальності, люди боялися брати на себе відповідальність. Як хтось показував, що він відповідальний, то його відразу підозрювали. Бо така людина може когось іншого попровадити. Комуністичний режим хотів людей цілковито перемінити, позбавити моральних принципів, починаючи від віри в Бога. Як наслідок – незважаючи на те, що люди не перестали вірити в Бога, вони все ж таки перестали жити згідно з Божими законами, тому що не були до цього призвичаєні.

Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч.

Бути багатим не є гріхом. Важливо, щоб ми ставились до багатства не як до Бога, а як до дару від Бога. Те, що ви робите зараз, – робіть дуже чесно, взірцево, робіть якнайкраще. Будьте добрими бізнесменами, бо Україна потребує багатих людей, але чесних!

Українці шукають героїв не там. Для єдності українцям потрібно обирати собі єдиних героїв, таких як Шевченко, Франко, Леся Українка, яких поважають як на Заході, так і на Сході.

За матеріалами ІА ZIK та «Католицього оглядача» Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/06/01/zgadaymo_lyubomyra_guzara_poosoblyvomu_zoloti_dumky_kardynala_1106893

Facebook Comments
Tags:
About Author: Fedko Nina