Цьогорічна осінь тішить нас чималим врожаєм грибів. Люди викладають в соціальних мережах фото зі справжніми “горами” грибів, знайдених під час “тихого полювання”. Однак, подекуди навколо їх збору, розгоряються справжні війни.

Людській жадібності немає меж. Незважаючи на те, що грибів в лісах удосталь, люди не хочуть ними ділитись, вперто відстоюють “свої території” та не пускають на них заїжджих людей.

В одному з сіл Закарпаття приїжджих грибників ледь не до смерті побили за те, що вони навідались сюди за грибами. Чоловіки мабуть запам’ятають це “тихе полювання” на усе життя. Радіють, що вибрались живими, однак залишати цей інцидент просто так не збираються. Справу про побиття заїжджих грибників розглядатиме поліція. Ми ж публікуємо розповідь одного з постраждалих, розміщену днями на сторінках інтернет-видання “Страна.ua”.

“21 вересня ми з друзями, на двох автомобілях в складі 13 осіб, виїхали в Межигірський район село Слобода.

Приїхали туди близько 10 години, а в ліс зайшли в 11. В ході збору грибів ми розділилися на дві групи. 7 чоловік пішли верхом, а я, і ще п’ять моїх друзів йшли біля підніжжя гори. І вийшло так, що та група, яка йшла верхом заблукала. Близько 15.00 наша група повернулася до машини і зателефонувала в ГСЧС. ГСЧС-ники відповіли, що пошуки почнуть лише на наступний день …

Також ми почали питати у місцевих жителів, як можна знайти заблукалих. Потім ми розділилися. Одна машина поїхала в один кінець села, я поїхав в інший кінець. Ми стояли і чекали, кричали, сигналили і свистіли, думали що заблукалі друзі почують і вийдуть на нас. Але марно. У цей час вони нам подзвонили і повідомили, що вийшли на якусь табличку з написом “Слобода 1 КМ. 14 хвилин”, але в який бік іти вони не знали. І боялися кудись йти, щоб не піти ще глибше в ліс.

Під час пошуків і опитувань, ми звернулися до десяти місцевим жителів, щоб знайти хоч якусь підтримку або допомогу. Раптом ми почули звук, вибухнула петарда, а через кілька хвилин ще один вибух. Потім ми зрозуміли, що так місцеві подають сигнали для “збору громади”.

Про те, що “запахло смаженим” ми зрозуміли побачивши віз поперек дороги, якою нам відрізали шлях з одного боку, а машиною “Golf” – перекрили проїзд з іншого. На нас з усіх боків пішли люди: старі, малі, жінки, тверезі і п’яні, з дрючками, трубами, ланцюгами і арматурою. Один чоловік позаду цієї “групи односельчан”, на мою думку, був навіть зі зброєю. Загалом “мирних” селян зібралося близько півсотні.

Перше питання натовпу до нас прозвучав такий: “Кому грибочків захотілося?”. А далі на нас посипалися удари. Били кулаками, ногами, палицями і всім “арсеналом”, що був у них при собі. Ніхто не дивився куди б’є. Навіть лежачих не шкодували. Я отримав забої по всьому тілу, навіть в пах.

Одна жінка стояла на пагорбі і кричала: “Паліть їм машини, а їх кидайте в канаву”. Найбільше постраждав мій товариш Євген. Він сидів в машині на задньому сидінні. Місцеві спочатку розбили вікно з боку водія, обірвали обшивку на задніх дверях, вирвали сидіння, щоб дістатися до нього. Хтось відкрив багажник і звідти наносив удари по Євгену. Били його, мабуть, чоловік 15. Женя зараз в реанімації з важкими побоями, а його батько в травматології зі струсом мозку.

Всі гриби, що ми зібрали, розлючені селяни викинули з машин. Після побоїща нам дали 5 хвилин “щоб нас тут не було”, і ми, звичайно, відразу виїхали з села. По дорозі спробували зателефонувати ще раз до заблукалих і додзвонилися. Вони повідомили, що вже зв’язалися з рятувальниками, але повинні якось переночувати в лісі. А ми в шоковому стані, близько 22.00, поїхали додому.

Вранці 22 вересня, нам подзвонили друзі і повідомили, що їх знайшли рятувальники. Тільки тоді ми почали “відходити” і думати про те, що так все це не можна залишати, тим більше, що побої стали давати про себе знати.

Ми вирішили піти в лікарню і поліцію. У Виноградівському відділенні поліції ми написали заяву, яке відразу передали в Межигірське відділення. А в лікарні з нас зняли побої, Євгенія і його батька відразу оформили в стаціонар “, – розповів потерпілий.

Степан зважився озвучити цю історію, щоб уникнути повторення такої дикості.

“Ми хочемо дати розголосу цій справі. Щоб місцева влада, сільрада села Слобода, місцева поліція, взяли якісь заходи щодо місцевого населення. Адже такі дії аж ніяк не сприяють розвитку туризму в Закарпатській області, а навпаки відлякують потенційних туристів.

Під час бійки один з нападників кричав: “Не ви перші, чи не ви і останні”. Кажуть, що так постраждали вже не одні грибники або просто туристи, але чомусь ніхто не заявляв в поліцію. Мабуть раділи, що залишилися живі. Я хочу, щоб цю ситуацію якось переломити в кращу сторону. Адже, не дай Бог, когось можуть забити і до смерті “, – заявив потерпілий.

Facebook Comments
Tags:
About Author: Fedko Nina