Журналістка Ютта Зоммербауер працює у відділі зовнішньої політики однієї з найбільших щоденних газет Австрії «Die Presse». Вона пише про Східну Європу. Її тематична спеціалізація – Україна та Росія. На жаль, більшість австрійських медіа не мають власних кореспондентів в Україні – вони пишуть з Москви, Відня або Варшави. Натомість Ютта Зоммербауер належить до небагатьох австрійських журналістів, які висвітлювали війну в Україні з місця подій та готували репортажі з обох боків від лінії фронту…

– Розкажіть, як Ви потрапили до редакції? Як усе починалося? Якими були перші враження?

– Я почала працювати у пресі з жовтня 2007 року в рамках «порожньої» редакції. Це так зване тримісячне скорочене навчання, яке «Die Presse» періодично організовує. Після закінчення навчання я набула необхідних навичок, досвіду, тож почала співпрацювати з редакцією і публікувати статті. Спочатку я мала можливість працювати позаштатним кореспондентом, а вже за 2 роки отримала трудовий договір як редактор. З тих пір я тут.

– Яка специфіка та умови роботи в редакції?

– Напевно, специфіка й умови не сильно відрізняються від інших австрійських ЗМІ. Є редактори, які постійно сидять у редакції, працюють у цій будівлі на Hainburger Straße і, звичайно, є деякі фрілансери і кореспонденти із закордонних справ, які перебувають в різних місцях – з ними ми також співпрацюємо.

Ютта Зоммербауер з нашою кореспонденткою Діаною Дудченк
Ютта Зоммербауер з нашою кореспонденткою Діаною Дудченко в редакції «Die Presse»

– Які особливості редакційної політики?

– «Die Presse» – відома ділова газета, яка підтримує ліберальні цінності. Так було ще від заснування газети у 1848 році під час буржуазної революції. Я думаю, що ці цінності зараз добре відображені у газеті…

– Ютто, який загальний образ України у «Die Presse»?

– Ми повідомляємо про Україну так само, як і про інші країни. Я не думаю, що ми маємо повну картину, і ніхто не говорить: «Так думає «Die Presse» про Україну». Це не наше завдання. Ми повідомляємо про актуальні події у політиці та економіці, рідше про культуру. Ми просто намагаємося повідомити, що там відбувається. Особисто я проявляю симпатію до вашої країни, але це не є баченням газети.

– Чи цікава тема України і, зокрема, війни на сході країни читачам газети?

– Я помітила у звітностях, що інтерес упав. Ви ж розумієте, чому у 2014-2015 роках люди більше реагували, ніж зараз: редакція отримувала набагато більше коментарів, листів і запитань про ситуацію в Україні. Коли зараз ми пишемо про події в Україні та українсько-російські відносини, то зворотний зв’язок уже не такий. Війна в Україні витіснена іншими кризами. Більше уваги прикуто до таких проблем, як міграція і тероризм в Сирії. Зараз ці питання хвилюють наших читачів більше.

– Як говорять про Україну в газеті «Die Presse»? Що кажуть: у нас триває війна з Росією, чи громадянська війна, чи збройне повстання?

– Насправді події на сході України є війною через активне втручання Росії. Головне завдання тут – зрозуміти, як преса повідомляє про це. Потрібно розрізняти статті, звіти і коментарі, які друкувалися в газеті. Скажімо, гостьовий коментар чи коментатор політика містять різні думки. Одного разу навіть була висловлена думка, що це громадянська війна між Сходом і Заходом України. Проте не думаю, що наше завдання переконувати читачів у чомусь.

– Як давно Ви висвітлюєте війну на сході України? 

– Якщо говорити конкретно про війну, то ще з весни 2014 року.

– З того часу де саме Ви бували? Що бачили?

– Я двічі була на Майдані, потім у лютому 2014-го року в Криму, а з травня 2014-го року на Донбасі.

Ютта Зоммербауер під час відрядження до Криму
Ютта Зоммербауер під час відрядження до Криму (лютий 2014 року). © ostpol.de

– Є журналісти, які бояться їхати в АТО, а є такі, як Ви, які навпаки – дуже цього прагнуть. Звідки таке бажання?

– Мене завжди цікавило, що насправді відбувається на сході.

– У чому особливість роботи іноземного кореспондента?

– Я не вважаю себе справжнім іноземним кореспондентом, я – редактор, який часто їздить у різні місця. Іноземний кореспондент – той, хто живе у певному місці весь час. Тут я більше репортер, який повертається назад, тому що моє місце роботи в редакції. Проте це позитивна діяльність, адже можна бути незалежним і мати відповідальність за конкретну країну чи регіон.

– Що змінилося з тих пір, як Ви почали висвітлювати війну? Чи складніше жінці працювати на війні, чи, навпаки, перед нею відчиняються більше дверей?

– На це питання важко відповісти. Звичайно, є ситуації в яких легше жінці. Значну частину роботи я роблю саме з чоловіками. Багато чоловіків, особливо військові, проявляють увагу і пропонують захист, зважаючи на те, що я – жінка. Також існують ситуації, які небезпечні для жінки в зоні бойових дій – дискримінація, утиски, спроби насилля…

Зоммербауер, Дебальцеве, 2015
З травня 2014 року Ютта Зоммербауер регулярно буває на Донбасі. Травень 2015 року, Дебальцеве. © ostpol.de

– Опишіть найважчий момент в зоні АТО.

– Було багато складних моментів. Найважче – відчувати безпорадність, коли стикаєшся з величезною кількістю страждань. Важко бачити, як страждають люди в безнадійній ситуації і розуміти, що ти сам не можеш зробити нічого, тому що завдання полягає в тому, аби продовжувати інформувати і писати про ці страждання. Хотілося б зробити більше, але я не можу.

– Нещодавно Ви повернулися з України. Які настрої у місцевого населення на Донбасі Ви спостерігали? Як вони змінювалися протягом років війни?

– Після трьох років з початку конфлікту, я побачила, що фронт значно зміцнився, а також відбувся поділ реальності у людей з різних боків війни. Коли ми говоримо про сепаратистську сторону, то бачимо жорстку боротьбу в зоні бойових дій. Хоч зараз, так би мовити, все трохи заспокоїлося, але все одно час до часу спалахують бої. Також зі сторони сепаратистів спеціально створюють страшну картинку фашистського Києва, намагаючись побудувати своєрідний бункер у ментальності людей. З другого боку – важка ситуація з гуманітарною допомогою в прифронтових районах. Люди гинуть, будинки руйнуються. Все це веде до довгострокових наслідків і впливає на економічну ситуацію: безробіття, мало можливостей для розвитку, руйнування інфраструктури, доріг, водопостачання і газопроводів…

– Ви робили багато матеріалів зі сходу України для австрійської преси. Що Вас спонукало тепер написати ще й книгу?

– Хоча я й написала багато статей, та хотіла сказати більше і передати цю інформацію в іншій формі. У книзі можна охарактеризувати дійсність по-іншому, ніж у газетних матеріалах, які читач, прочитавши, викине. Ця тема важлива і лежить у моєму серці, тому ті речі, які я бачила, записала у своїй книжці.

Книжка Ютти Зоммербауер
Книжка Ютти Зоммербауер «Україна у війні. За фронтом європейського конфлікту» вийшла в 2016 році. © kremayr-scheriau.at

– Як Ви готуєтеся до поїздки? На що важливо звернути увагу, що обов’язково взяти з собою?

– Звичайно, найважливіше мати усі необхідні документи, тому що без них не можливо подорожувати в зоні бойових дій. Вам потрібна прес-картка СБУ – це спеціальна карта для людей, які повідомляють про зону військових дій. Якщо ви їдете у бік сепаратистів, то ще потрібен пропуск, а в Донецьку ще й окрему акредитацію. Необхідно організувати ці речі завчасно, тому що інакше ви не зможете там працювати. Перш ніж їхати, я завжди намагаюся відстежувати, що там відбувається, що є важливим і про що я б могла написати. Я їду в подорож тільки тоді, коли повністю здорова. Також беру бронежилет, шолом і аптечку. Не менш важливим є практичний одяг, ліки, вся необхідна контактна інформація, візитні картки, диктофон, мобільний телефон і зарядні пристрої.

– Чи змінилося Ваше ставлення до життя, Бога, смерті після того, що бачили на сході України?

– Коли бачиш, що смерть може настати швидше, аніж ти думаєш, що у житті ніхто не застрахований, то це змушує замислитись. Коли я поверталася з України, то роздумувала над тим, що проблеми, які мають люди в Австрії, є дуже малі, їх просто не можна порівняти з проблемами, які має зараз Україна. З’явився інший погляд на те, що таке життя і щастя, і як швидко можна їх втратити.

Джерело: Інтернет-видання “Листи до приятелів”

Facebook Comments
Tags:
About Author: Fedko Nina