Нещодавно я вкотре мала можливість відвідати заклад, де душевні тривоги та страждання спричиняють людині в десятки разів більше болю, аніж фізичні тортури. Подивитись в очі засудженим, які відбувають покарання у Дрогобицькій виправній колонії №40.

Але яку допомогу можу надати я людям, які вчинили злочин перед суспільством? І, чи розкаялись вони за нього? Чи справедливо їх засудили за скоєне?

Поспілкувавшись з деякими з них, я побачила сумну картину: знівечені долі, розбиті серця… І очі, які поглядом «впиваються» у ваші, шукаючи в них розуміння, підтримки, допомоги.

Під час розмови з цими людьми я чесно зізналася, що нічим, окрім публікації матеріалу в ЗМІ, допомогти їм не зможу. Тож є надія, що бодай хтось з представників цієї «хворої» судової гілки влади, прочитавши сповідь наших краян Миколи Місяця та Володимира, переглянуть своє відношення до такої категорії населення, як засуджені, яких в народі просто називають злочинцями. Тим більше, що вищезгадані особи стверджують, що їх звинуватили та засудили несправедливо. До кінця не з’ясувавши обставин скоєння злочину. А у випадку з п. Місяцем, з його слів випливає, що людину просто «підставили» правоохоронці, аби припасувати до своїх мундирів «зірочки» за розкритий тяжкий злочин. Проте, усе за порядком.
Цього дня першим мав виступ перед ув’язненими колишній рецидивіст, сьогодні добрий християнин, Олег. Потяг до зла у нього вкорівнився, як відзначив сам колишній засуджений, ще з п’яти років. Коли той, у дитячому садку, біг за своїм однолітком, аби віддати йому «здачі». Мовляв, чого він до мене зачіпається…
Хлопчина випадково впав, розбив собі голову, і вихователі зробили з маленького Олега якогось «монстра». Така сумнозвісна слава шлейфом потяглась за Олегом у майбутньому. В школі, поза школою, за Ґратами… І він вважав, що це – «круто»! Пропонуємо глядачам послухати розповідь Олега, переглянувши відеокадр.

Розгульне життя, «підігріте» алкоголем та наркотиками довели Олега до морального звиродніння та фізичного виснаження. Люди в білих халатах вже не могли нічим зарадити колишньому ув’язненому. Лікарі з реанімацыйного відділу, побачивши важкий стан Олега, дивувалися: “Що це? Чому це тіло, покрите абсцесами, ще дихає?”.
Тому, що за справу взявся Господь, який вирвав тіло Олега з тенет смерті, а душу – з гріховного стану. Бо для Бога немає нічого неможливого!(див. відео).

Після тривалого мовчання, бо ж розповідь Олега була щирою та зворушливою, перед розчуленою публікою виступив п. Володимир (на фото). Під час своєї розповіді (відео додається) чоловік стверджує, що ст. 115 ККУ (вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, -карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років)йому “впаяли” незаконно. Адже винуватець сварки живий…
Випадок стався тоді, коли в стані сильного емоційного збудження п. Володимир поранив ножем свого суперника. За те, що той вимагав у чоловіка гроші. Мовляв, я тобі на цвинтарі опалубку вже зробив. Така вже в мене робота.
– Яка опалубка, – обурився Володимир. Я ще живий! Хіба не бачиш? – Після цих слів зав’язалася бійка. Отоді все й сталося… Усвідомивши, що накоїв, Володимир викликав “швидку”. У заподіяному злочині зізнався.
– Але “жмура” (мерця) ж нема! Людину живою забралив лікарню. І потерпілий не помер. Живий. Жодної претензії до мене він не мав. То за що ж я маю сидіти весь термін? Половину з якого я вже відсидів. Та ще й сестра у мене – несповна розуму! Зв’язалася з циганами. Бо, мовляв, нема за що жити. Профітькує материне добро… Без мене вона пропаде. – Бідкається Володимир.
В ході розмови виявилося, що засуджений писав апеляцію в Київ, яку скерували до Львова. Та нічого путнього з цього не вийшло. Як в народі кажуть: “А віз і нині там…”.

Представникам пенітенціарних установ та громадським діячам, серед яких були й юристи, не було що сказати на почуте. Ще б пак! Таке не щодня почуєш…
Тож слово взяв прихожанин Церкви “Добра Новина” Олег, який з власної ініціативи вже вкотре відвідує цей заклад. Приносить щось поживне для тіла. І корисне для душі. І ця зустріч була також сповнена позитиву.

1447422396_dsc07056

Кожному з присутніх було роздано “Секрети щастя” (див. фото), які за словами п. Олега, мають чудодійну властивість. Задумане бажання збувається. Треба лише написати Богу своє бажання (див. фото). Поставити у відповідній лінійці дату. Прочитати вголос молитву “Отче наш” (вона є вказаною на зворотній частині відкритки). І чекати, коли воно збудеться. Головне – вірити, що задумане невдовзі збудеться!

Прикладом того, що чудодійна сила “Секретів щастя” є діючою, за словами п. Олега став приклад одного львів’янина. Одна з акцій “Секретів щастя” не так давно відбулася у місті Лева. Молодий чоловік, вражений тим, що його бажання збулося, розповів про свій випадок. Виявляється, коли він, блукаючи вулицями Львова, натрапив на волонтерів і вислухав про те, як діють “Секрети щастя” – то написав на відкриточці “по приколу”: “Хочу мати тачку, тьолку і хату!”. Бог вислухав його бажання. І буквально, як стверджує п. Олег, на другий день молодій людині зателефонували його батьки (а вони були 10 років з сином у сварці). І сказали: “Сину наш, ми вже – немолоді. Доживаємо свого віку. Нам багато не треба. Тож залишаємо тобі батьківську хату у селі, стареньку автівку та теличку від нашої корови. Віримо в те, що ти станеш добрим господарем!”.
– Від почутого чоловік онімів. Прийшов до нас наступного дня з проханням – переписати свій “Секрет щастя”. На що ми відповіли відмовою. Бо “Секрет щастя” дається людині лише один раз. І на марне витрачати Боже милосердя не можна. Але молодик та присутні, що чули його розповідь усвідомили: те що є неможливим для людей – є можливим для Бога. – Завершив свою розповідь парафіянин Церкви “Добра Новина”.

Вікторія Лишик, Media life

Facebook Comments
About Author: Fedko Nina