Життя завмерло тут і час наче стоїть на місці. Ось уже 30 років. Три десятиліття минуло з тої зловіщої ночі, коли на Чорнобильській АЕС сталась аварія. 26.04.1986, 1:23 – цю дату та годину Україна пам’ятатиме завжди…
Саме в той час на Чорнобильській атомній електростанції стався потужний вибух. Настільки сильний та шкідливий, що його наслідки Україна відчуває й досі.
Тоді ніхто не міг навіть припустити, що успішна Чорнобильська АЕС може спричинитись до такої аварії. Ніхто не очікував, ніхто не сподівався, а ті, хто знав – мовчали, бо так потрібно було радянській владі. Люди жили своїм буденним життям, в той час, як природа вже була отруєна викидами радіоактивних металів.
Евакуацію почали пізно, через що тисячі людей стали заручниками смертельних хворіб та незнаних досі генних мутацій. Отак одним-єдиним вибухом, ЧАЕС перевернула з ніг на голову всю країну та навіть сусідні держави. Посіяла хаос та розруху, перетворила в пустку зону відчуження..Такою вона залишається й досі…
Ніхто не може передати емоції людей, які бачили події Чорнобиля на власні очі. Ні їхні страждання, бо цього мабуть нікому не під силу осягнути. Єдине, що ми можемо, – це завжди пам’ятати цей день та шанувати пам’ять тих, хто загинув, ліквідовуючи ту сумнозвісну аварію. Пам’ятати та не допустити, щоб таке, колись, повторилося знову…
Ніна ФЕДЬКО
