Часто-густо людина пишається своїми справами та вміннями, хизуючись перед іншими людьми, розповідаючи про свої досягнення. Звичайно, що кожна людина любить похвалу та моменти, коли її відзначають за певні справи. Грішна людська природа прагне слави від людей та визнання свого власного «Я».
Звісно, що дякувати людям потрібно і відзначати теж, але для деяких людей це стає сенсом життя. Тоді людина робить усе, щоб її помічали та виділяли серед інших людей. У такі моменти людина відчуває приплив радості та задовольняє себе, отримуючи свою порцію людської слави. Насправді, якщо зануритись глибше у цю проблему, пошук похвали та слави – це заповнення порожнечі людського серця, яка вказує на те, що людина має певні комплекси і відчуває дефіцит любові та уваги, який, можливо, тягнеться ще з дитинства.
Якщо перевести цю проблему у площину християнства, можна визначити, наскільки близько людина знає Бога та розуміє Його плани на своє життя. Так само, як у світі, так і у Церкві Христовій люди потрапляють у такі проблеми, тобто через незцілене серце та неприйняття шукають визнання та слави людської у колі братів та сестер. Християни мають відрізнятись від цього світу, у якому люди шукають визнання та виставляють на загал навіть маленькі справи чи доброчинства. Ми служимо Богу Живому і покликані до добрих справ – це та норма, якою має жити кожен народжений згори християнин.
«Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували». (Ефес.2:10)
Бог дав нам нове життя і творити добрі справи – це частина християнського повсякденного життя. Бог чітко застерігає нас від того, щоби не вести себе, як фарисеї, і віддавати всю славу Йому. «Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно». (Матв.6:2-6)
Є різниця між тим, щоб робити добрі справи та виставляти добрі справи на показ людям. Говорячи про добрі справи, Ісус Христос сказав такі слова : «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.» (Матв.5:16) Він не казав трубіти про це та розповідати усім. Коли ми будемо робимо добрі справи, ми не залишимось не поміченими. Тому, головне, щоб ми розуміли, завдяки Кому ми можемо робити добро ближньому. Без Христа у серці ми нездатні на щось хороше і це ми маємо усвідомити і говорити самим собі: «Господи, якби не Ти?», «Господи – це тільки завдяки Тобі!» Ми прийняті Богом, улюблені Його діти, і Він любить нас не за те, що ми робимо чи не робимо. Бог зробив все для того, щоб ми перебували в Ньому і мали Його природу, тому будьмо вільними, розуміючи та приймаючи Божу любов!
«Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів.15:5).
Руслан Цехмейстер
