Три з половиною години тривало чергове засідання у справі за позовом Петра Іванишина та Лесі Дідик до журналістів Любомира Поливки та Руслана Цехмейстера та очолюваних ними ЗМІ – КП “Трускавецьке радіо” та ГО “Журналістська агенція “Трускавець онлайн” відповідно, – про захист честі, гідності та ділової репутації. Причина позову, нагадаю, – оприлюднення на комунальному радіо “Казочки про Петеньку і Лесеньку”, в персонажах якої позивачі впізнали себе.
Впродовж слухання справи було допитано чотирьох свідків, яких запросила сторона позивачів. Свідчення дали екс-секретар міської ради Петро Шумин, трускавчанин Ярослав Карп’юк, що представився старшим журналістом британської телерадіомовної корпорації, Павло Козенко, – син позивачки Лесі Дідик. Також свідчення суду дав інший позивач Петро Іванишин, який вчора вперше прибув на розгляд справи.
Свідчення Петра Іванишина прозвучали у вигляді тривалого монологу. Він довго розповідав про своє життя, підприємницьку діяльність та політичну кар’єру. Про те, як багато допомагав людям та скільки сплатив податків до бюджету міста та країни. Також Петро Іванишин розповів про роботу в “Трускавецькому водоканалі” та те, що було зроблено ним за той період. Опісля перечислення власних заслуг, Петро Іванишин перейшов до критики роботи журналістів. “Дно пробите”, “межу перейдено”, “діяльність журналістів у Трускавці – найгірша” – саме так охарактеризував роботу ЗМІ Іванишин.
Петро Шумин, який, до слова, першим почув “Казочку про Петеньку та Лесеньку” по комунальному радіо в день її оприлюднення, сказав, що одразу ж впізнав у ній своїх політичних товаришів. Свідок Ярослав Карп’юк взагалі зазначив “Для мене там прозвучали прізвища. Я чув прізвища в оприлюдненому тексті, бо, навіть якщо би я не знав цих людей, я все одно впізнав би, про кого йде мова”. На запитання суду, чи є спірний виступ фейлетоном, – свідок Карп’юк, що є філологом за освітою, відповів, що твір відноситься до “наклепницького жанру”.
Більшість звинувачень у цій справі адресовані в першу чергу комунальному радіо, в ефірі якого прозвучала “казка”, та його очільнику Любомиру Поливці. Опісля оприлюднення на радіо, текст казки був розглянутий на засіданні комісії з питань етики та регламенту, за заявою самих же позивачів. На адресу міського голови тоді надійшло звернення від ГО “Рада міста”, членами якої є Леся Дідик та Петро Іванишин.
Леся Дідик, Петро Шумин, Ольга Куц, які були присутні на засіданні комісії, самі принесли звукозапис радіопередачі та оприлюднили його на комісії. Вони стверджували, що впізнали в творі саме Лесю Дідик та Петра Іванишина, в той час, як автор наголошував, – твір є фейлетоном, а персонажі та події в ньому вигадані. За оприлюднення інформації про радіотвір та розгляд спору на комісії – “Трускавець онлайн” та Руслан Цехмейстер також опинились в рядах відповідачів.
Сторона позивачів наразі, при допиті кожного свідка, робить акцент на впізнаваності персонажів у творі. Мовляв, всі факти свідчать про те, що йдеться конкретно про Лесю Дідик та Петра Іванишина. Адвокат Любомира Поливки наголошує, що жодних прізвищ у творі не прозвучало, тому твердження позивачів та свідків можна розцінювати як здогадки.
Наступне слухання справи відбудеться 6 березня о 15.00, де продовжиться допит інших свідків, залучених до справи позивачами.
Ніна ФЕДЬКО, фото Руслана Цехмейстера
